Мій дєд дуже любив вареники з сиром. Я – теж. Ми вдвох затягували пісню про козака, який любив дівчИну і з сиииром пиииироги, і сміялися просто так. Бабця робила нам їх часто. Щонеділі, напевне. Коли дєда не стало, багато чого змінилося. Ми рідше їли вареники, стіл не накривався у визначені години, не було чіткого порядку, визначених місць для кожного члена родини, не було великої тарілки з салатом ближче до нашої з дєдом частини столу, не було багато чого.