Надійка Гербіш
листопада 21 (Сб) 2015, 18:58
Люблін

Мій цьогорічний короткочасний Люблін був дуже затишним, дуже чудовим.

Люблін

Мацьопа ще спала, коли я поклала в наплічник термос із чаєм, який заварив найкращий у світі І., і вийшла на вулицю. Коли автобус виїхав за місто, я не могла надивитися на простір довкола: усі ці поля, ліси, це відчуття свободи. І кілька диких оленів на тендітних ніжках.

Люблін

Люблін зустрів мене обіймами давньої подружки, Мар’яни. Ми познайомилися студентками, ще зовсім дітьми (мені було 16 , Мар’яні – 18), на якомусь дуже такому творчому заході (Мар’яна каже, що, я тоді була з гітарою і хіпівською биндою у волоссі, але я вже того не пам’ятаю). З того часу перетиналися не дуже часто, але кожна зустріч, кожна розмова ставала зануренням в якусь таку глибину, знаєте. І що мене особливо дивує і тішить щоразу – у нас зберігається відчуття тієї ж хвилі. Мар’яна – журналістка, викладачка, радійниця. І просто така дивовижно світла дівчина.

Люблін

Як тільки ми залишили речі в неймовірно затишному готелі, який розташувався в будівлі колишнього монастиря, і вийшли надвір, у мені увімкнувся режим мандрівниці, радісної і безтурботної. Ми гуляли, їли багато смачної їжі, аж поки не прийшли в «Хатку Жака» дивитися відкриття виставки й очікувати початку презентації. Уся ця українська довкола, всі ці молоді прекрасні люди, ця атмосфера творчості й сили так сильно наснажували, що хотілося танцювати. Але я скромно пила воду й зовсім трохи хвилювалася «за лаштунками».

 

Люблін

 

Люблін

 

Залу заповнювали всі ці прекрасні стильні люди, вони усміхалися і щось говорили, і мені хотілося обійняти кожного. Такі привітні журналісти (здебільшого радійники – ох, вони постійно нагадують мені про мій незакритий ґештальт), Мар’яна – впевнена і чарівна видуча, доброзичливий перекладач, повна зала людей, розмова про книжки, Бога, дітей і чоловіків, про Україну і про листи, про все потроху – ще один з рецептів із моєї аптечки проти осінньої меланхолії. У першому ряді був Посол України в Польщі, пан Андрій Дещиця – і від того теж було якось дуже домашньо. Цей маленький осередок України, в якому зібралися українці й поляки, нагадував про те, що дім – поруч, і в нього немає кордонів.

Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін

Увечері ми з Мар’яною пішли в неймовірно тепле місце – книгарню-кав’ярню, знову говорили довго і «в одному ефірі», їли і сміялися, я дивилася дитячі книжки й мріяла, як колись приїду сюди з Ігорем і Дануською. 

Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін
Люблін

А наступного ранку я не хотіла виходити із затишного готелю, повільно їла свій сніданок, стояла на відкритій терасі, а потім вешталася холодним містом із фотоапаратом. (Для тих, хто читав «Теплі історії до шоколаду» - на котрихось фотографіях побачите «Мандрагору»; це, власне, те єврейське кафе, яке я згадую в книжці).

Люблін

 

Люблін

 

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Люблін

 

Повернулася в книгарню, купила Мацьопі чудову книжку з малюнками Емілії Дзюбак, чимось схожими на роботи Юлії Пилипчатіної, зустрілася з Мар’яною, яка передала Данусі красивенну шматяну ляльку, зроблену в Любліні (Богдана досі називає її «ньова яя», спить з нею, вчить її користуватися фотоапаратом, читає їй книжки, показує їй, що робиться за вікном і бере з собою на прогулянки), і поїхала додому.

Люблін

 

 

Люблін

 

Увечері дитина розгорнула подарунки, посадила мене на ліжко й принесла мені книжку. Взяла мене за руку, другою взяла за ручку лялю. Покликала тата, вклала в його руку другу лялину ручку. Так ми й читали.

Люблін

 

Минулого разу після Любліна в мене був Лондон, тепер – Лодзь. Тоді я купувала книжку для себе, тепер – для Богдани. Тоді я так багато мріяла. Зараз я так часто повторюю «дякую».

 

Фотографії із заходу надали організатори фестивалю «Ukraina w Centrum Lublina»

  • Бучач
  • Про красивих жінок
  • "Одного разу на Різдво"
  • Затишне місце
  • Дорога, радіо і дощ

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Греція, Дім Мрії, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014