Сьогодні нам додому принесли подарунок небаченої краси – «кваєт-бук» від казкарки й арт-терапевтки Олександри Орлової.

І в мене стільки емоцій, що найпростіше було би говорити непосортованими прикметниками-іменниками-дієсловами-вигуками, і аж ніяк не штивними реченнями, але чекати з цим записом я не можу: треба терміново поділитися красою!

Це книжка, у яку малеча може запросто «поринути» (що мало би вивільнити мамин час на написання нових книжок, але наразі мама зацікавлена в цьому шматяному диві не менше, ніж дитина). Книжка яскрава, красива, текстурна і з великою кількістю «секретиків». Ну і різноманітних застібок. У цьому її первинна ідея: навчити дитину користуватися різними застібками в цікавій ігровій формі. Гусениця перетворюється на метелика завдяки одному лише ґудзичку, одяг причіпляється справжніми дерев’яними прищіпками, а в гондолу можна посадити мініатюрну лялечку!

Але для мене ця книжечка така особлива ще й тому, що Саша її зробила про нас: я зі сльозами розглядала кожну сторінку, на якій поселилися нагадування про деякі мої книжки – «Теплі історії до кави», усі пригоди Мишенятка, «Одного разу на Різдво» й «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція», про наші подорожі й наші любові (як-от про метеликів і коника-гойдалку – до речі, саме Саша пошила для Богданчиного дерев'яного коника чудесне сідельце).

Залюблена-щаслива-вдячна безмежно. Пост короткий, на будь-які питання відповідатиму залюбки, але згодом (бо зараз біжу гратися книжкою!), а поки запрошую вас на затишний блоґ Саші про її життя в Сієтлі. А тут - чудовий і дуууже цікавий "дівчачий" проект. 

А ось тут взагалі можна підглянути за тим, як створювалося це диво :-). 

Нехай і ваш вечір буде казковим!