Це літо було настільки потрібним, вчасним, доречним, цілющим. У ньому було багато дому й багато мандрів. Багато розмов із друзями й зоряних ночей. Побачення з чоловіком і нові книжки. Довгі бесіди з моєю маленькою найкращою в світі подружкою. Натхнення і нові тексти. Літературні зустрічі й дуже багато вдячності. Подарунки й листи. Авторський договір і нові пропозиції. Овочі-фрукти, борщі-сирники, млинці-шоколад, піца-морозиво. І французька кухня – надзвичайна, особлива, найсмачніша з тих, з якими довелося зазнайомитися.

У цьому літі були Чарівні Місцини, океан і море, річки й озерця, багато старих міст і селищ, французькі виноградники й польські музеї. І зовсім не було гір.

Ми палили свічки й читали у вігвамі. Гралися ляльковим будиночком, вирушали в road-trips, полювали на заходи сонця, дихали на повні груди. Ходили в гості й приймали гостей. Удень і вночі. Ми літали літаками, їздили автобусами, потягами і машинами. Багато ходили пішки. У нас були Лодзь-Бержерак-Сент-Емільйон-Бордо-Лодзь-Тернопіль-Київ-Львів-Лодзь-Ґданськ-Івано-Франківськ-Збараж. Дуже багато Збаража.

Влаштовували пікніки. Збирали мушлі. Здмухували пил зі «скарбів» з горища. Пускали паперові кораблики. Багато малювали і ловили мильні бульбашки. Проводили час із рідними. Подовгу гойдалися в гамаку. Будували замки з піску. Слухали пташок і пили свіже молоко.

Просто були дуже щасливими, дуже наповненими, дуже вдячними.

Дякую, Боже, це літо було таким коштовним подарунком.