Надійка Гербіш
листопада 24 (Пт) 2017, 19:00
Осінь у Парижі

Цьогоріч паризька осінь тривала для нас уперше й усього кілька днів, вихоплених з-поміж переїздів і шалених змін, однак стала тієї точкою творення дива, до якої хочеться повертатися і повертатися знову.

Осінь у Парижі

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Ще улітку, щойно приїхавши з Лодзя до Збаража із маленькою Нусіко, завантажена роботою по вуха, знесилена і трохи сумна, якось увечері я вийшла в сад на гамак почитати листи. І навіть не здогадувалася, що в одному із них чекатиме така несподіванка – квитки до Парижа від коханого чоловіка! Пам’ятаю, як написала тоді у ФБ, що втілилася моя давня мрія, однак мені йшлося геть не про сам Париж (зрештою, мрія про нього народилася у нас із донечкою щойно за рік до того літа, коли я привезла із щонайчарівнішого регіону Франції, Аквітанії, кілька книжок про Місто Світла). А про те, про що мріялося так віддавна – щоби Ігор, відвертий не-фанат спонтанних рішень, тим паче мандрівних, раптом, ні з ким не радячись, викрав нас із Данусиком із наших буднів і повіз кудись далеко-далеко, у чарівні краї.

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Тож… ми засинали й прокидалися на чарівному Монмартрі, купували багети, фрукти й спеції на вуличному ринку, розглядали антикваріат на ринку блошиному, гуляли набережною Сени, збираючи пожовкле листя, снідали й вечеряли в чудесних бістро, танцювали на Пляс Сен-Мішель, купували листівки й картинки в старовинних зелених будках на набережній, насолоджувалися прекрасними садами й пікнікували там, проходжалися численними мостами й вишукували Ейфелеву вежу, що вигулькувала звідусіль, куштували мідії, цибуляний суп, біф бурґіньйон, макарони й круасани, розглядали місто унизу з пагорба біля Сакре-Кер, дивилися виступи вуличних танцівників біля Нотр-Даму, їздили автобусами й метро, намагалися упіймати таксі (і з цим пов’язані дві найсмішніші наші паризькі історії), ходили в гості, бродили біля найзнаніших міських пам’яток і навіть випадково натрапили на легендарну шоколадню ‘A La Mére De Famille’, чию книжку нам колись подарувала чарівна Іринка, у чиїй казковій частинці Аквітанії мені й довелося гостювати раніше. У шоколадні нас пригостили чудесними цукерками, а Дануся у той день навіть була одягнена в ту ж кофту, що й за рік до того, коли пікнікувала в збаразькому саду поруч із їхньою поп-ап книжкою!

Фото з минулорічного збаразького саду

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Ще наша маленька залюблена в Париж дівчинка нарешті побачила Паризьку оперу (яку знала з мультика про балерину), їздила на поні на Монмартрі, поїдала круасани за дві щоки, спала на батьківських руках на прогулянках і на другому поверсі ліжка в готелі, збирала букети з будяків і листя, робила "снігових янголів" у прилувровому піску, отримала в подарунок чарівну заколочку до волосся від милого арабського хлопчика, чий татко продавав воду, покаталася на каруселі під Ейфелевою вежею і побавилася з кицею у гостях – ціла тобі купа щастя!

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Париж видався мені геть не таким ошатним і охайним, як, скажімо, Лондон. Очевидно, не таким сучасним, як Нью-Йорк, не таким лаконічним, як Берлін, не таким загадковим, як Стамбул, і не таким містичним, як Венеція. І водночас у ньому є все це - і ошатність, і сучасність, і лаконічність, і загадковість, і містичність - тільки якась геть своя, суто паризька.

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

 

Осінь у Парижі

Раніше я ніколи про нього не мріяла, бо мені здавалося, що мріяти про Париж - попсово й нецікаво. А він виявився неочікуваним, не зіпсутим жодним зі стереотипів, витворених про нього, таким свіжим, таким справжнім, таким живим.
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Я не знаю, як він утілює все це в собі. Як зачаровує кожного, хто туди потрапляє. Як залюблює в себе маленьких дівчаток (усі мої подружки, які бували там зі своїми донечками, стверджують, що вони поверталися звідтіля з твердим наміром туди повертатися, і то якомога швидше))). Але він - такий. І якось то йому таки вдається. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Там навіть повітря мерехтить особливим передчуттям дива. І навіть намагаючись відкинути всю романтизацію цього міста, думки про тисячі книжок і фільмів, про нього й у ньому написаних, про всі ці історії, героїв, про королів і королев, революціонерів і революціонерок, про простих людей, яким просто хотілося жити вільно й легко, розумієш, що це неможливо. Бо романтизація міста - всередині нього самого. Всередині його маленького острова, у його мостах, у трьох сотнях кілометрах його катакомб, у кожній його будівлі, кожному шматочку бруківки. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Там смачно, світло, красиво і просто хочеться танцювати. І писати - теж. І просто вештатися вулицями, ні про що не думаючи, усміхаючись собі під ніс. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

І безмежно дякуючи Богу, що Він втілює мрії. Про чудового чоловіка, найпрекраснішу донечку й мандри разом.
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Осінь у Парижі

P.S. Ігорчику, у музей з роботами імпресіоністів ми так і не потрапили – зрештою, як і багато куди ще. А давай знову якось у Париж, м?

 
  • Осінні традиції
  • Щоденникове: напередодні змін
  • 100 днів літа: 92-100
  • Щоденникове. Про довіру, розбиту вазу, зірки і втрачену безтурботність
  • Уберегти серце

  • Надійка Гербіш
    українська письменниця,
    перекладачка, колумністка,
    ведуча подкасту «Слово на перетині»,
    продюсерка. Директорка
    з міжнародних літературних прав
    для Європи та Нордичних країн
    американської компанії
    Riggins Rights Management
    Нові книжки:
    комірка
    Monastyrski © 2014-2020