Надійка Гербіш
листопада 24 (Пт) 2017, 19:00
Осінь у Парижі

Цьогоріч паризька осінь тривала для нас уперше й усього кілька днів, вихоплених з-поміж переїздів і шалених змін, однак стала тієї точкою творення дива, до якої хочеться повертатися і повертатися знову.

Осінь у Парижі

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Ще улітку, щойно приїхавши з Лодзя до Збаража із маленькою Нусіко, завантажена роботою по вуха, знесилена і трохи сумна, якось увечері я вийшла в сад на гамак почитати листи. І навіть не здогадувалася, що в одному із них чекатиме така несподіванка – квитки до Парижа від коханого чоловіка! Пам’ятаю, як написала тоді у ФБ, що втілилася моя давня мрія, однак мені йшлося геть не про сам Париж (зрештою, мрія про нього народилася у нас із донечкою щойно за рік до того літа, коли я привезла із щонайчарівнішого регіону Франції, Аквітанії, кілька книжок про Місто Світла). А про те, про що мріялося так віддавна – щоби Ігор, відвертий не-фанат спонтанних рішень, тим паче мандрівних, раптом, ні з ким не радячись, викрав нас із Данусиком із наших буднів і повіз кудись далеко-далеко, у чарівні краї.

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Тож… ми засинали й прокидалися на чарівному Монмартрі, купували багети, фрукти й спеції на вуличному ринку, розглядали антикваріат на ринку блошиному, гуляли набережною Сени, збираючи пожовкле листя, снідали й вечеряли в чудесних бістро, танцювали на Пляс Сен-Мішель, купували листівки й картинки в старовинних зелених будках на набережній, насолоджувалися прекрасними садами й пікнікували там, проходжалися численними мостами й вишукували Ейфелеву вежу, що вигулькувала звідусіль, куштували мідії, цибуляний суп, біф бурґіньйон, макарони й круасани, розглядали місто унизу з пагорба біля Сакре-Кер, дивилися виступи вуличних танцівників біля Нотр-Даму, їздили автобусами й метро, намагалися упіймати таксі (і з цим пов’язані дві найсмішніші наші паризькі історії), ходили в гості, бродили біля найзнаніших міських пам’яток і навіть випадково натрапили на легендарну шоколадню ‘A La Mére De Famille’, чию книжку нам колись подарувала чарівна Іринка, у чиїй казковій частинці Аквітанії мені й довелося гостювати раніше. У шоколадні нас пригостили чудесними цукерками, а Дануся у той день навіть була одягнена в ту ж кофту, що й за рік до того, коли пікнікувала в збаразькому саду поруч із їхньою поп-ап книжкою!

Фото з минулорічного збаразького саду

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Ще наша маленька залюблена в Париж дівчинка нарешті побачила Паризьку оперу (яку знала з мультика про балерину), їздила на поні на Монмартрі, поїдала круасани за дві щоки, спала на батьківських руках на прогулянках і на другому поверсі ліжка в готелі, збирала букети з будяків і листя, робила "снігових янголів" у прилувровому піску, отримала в подарунок чарівну заколочку до волосся від милого арабського хлопчика, чий татко продавав воду, покаталася на каруселі під Ейфелевою вежею і побавилася з кицею у гостях – ціла тобі купа щастя!

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Париж видався мені геть не таким ошатним і охайним, як, скажімо, Лондон. Очевидно, не таким сучасним, як Нью-Йорк, не таким лаконічним, як Берлін, не таким загадковим, як Стамбул, і не таким містичним, як Венеція. І водночас у ньому є все це - і ошатність, і сучасність, і лаконічність, і загадковість, і містичність - тільки якась геть своя, суто паризька.

Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

 

Осінь у Парижі

Раніше я ніколи про нього не мріяла, бо мені здавалося, що мріяти про Париж - попсово й нецікаво. А він виявився неочікуваним, не зіпсутим жодним зі стереотипів, витворених про нього, таким свіжим, таким справжнім, таким живим.
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Я не знаю, як він утілює все це в собі. Як зачаровує кожного, хто туди потрапляє. Як залюблює в себе маленьких дівчаток (усі мої подружки, які бували там зі своїми донечками, стверджують, що вони поверталися звідтіля з твердим наміром туди повертатися, і то якомога швидше))). Але він - такий. І якось то йому таки вдається. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Там навіть повітря мерехтить особливим передчуттям дива. І навіть намагаючись відкинути всю романтизацію цього міста, думки про тисячі книжок і фільмів, про нього й у ньому написаних, про всі ці історії, героїв, про королів і королев, революціонерів і революціонерок, про простих людей, яким просто хотілося жити вільно й легко, розумієш, що це неможливо. Бо романтизація міста - всередині нього самого. Всередині його маленького острова, у його мостах, у трьох сотнях кілометрах його катакомб, у кожній його будівлі, кожному шматочку бруківки. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Там смачно, світло, красиво і просто хочеться танцювати. І писати - теж. І просто вештатися вулицями, ні про що не думаючи, усміхаючись собі під ніс. 
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

І безмежно дякуючи Богу, що Він втілює мрії. Про чудового чоловіка, найпрекраснішу донечку й мандри разом.
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі
Осінь у Парижі

Осінь у Парижі

P.S. Ігорчику, у музей з роботами імпресіоністів ми так і не потрапили – зрештою, як і багато куди ще. А давай знову якось у Париж, м?

 
  • Осінні традиції
  • Щоденникове: напередодні змін
  • 100 днів літа: 92-100
  • Щоденникове. Про довіру, розбиту вазу, зірки і втрачену безтурботність
  • Уберегти серце

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014