Цьогорічна наша грецька відпустка могла би стати зовсім ідеальною: оксамитовий сезон, затишна квартирка з великою терасою біля самого моря і подвір’ям, на якому ростуть пальми, лимони, оливки, гранати, мандарини і розмаїті квіти. Могла б і стати геть жахливою – разом з нами до Афін прилетів грізний циклон і замість звичної для цієї пори спеки накинув на місто та його пляжі сітку дощів, вітрів і холодів.
Однак вона не була ні ідеальною, ні жахливою – а просто хорошою. А найголовніше, вона стала важливою віхою – місцем переосмислень і несподівано віднайденої, такої потрібної і загубленої колись давно, спокійної буденної радості.
Тож у цей короткий тиждень умістилися розкішні музеї; споглядання руїн великої цивілізації; купання в теплому морі; життя Сократа у нічному амфітеатрі на Парфеноні; червоний, паруючий захід сонця в зачовненій бухті поміж синіх гір і десятки піц. А ще – читання «Гобіта», довжелезні розмови й спільні молитви, запальні дискусії й мрії, висловлені вголос майже пошепки.
За всі
роки наших далеких подорожей, зокрема й тих, що вели до великої води (в анамнезі
Атлантика з боку США та Франції, Тихий океан, Балтика та Адріатика, Чорне море
і протока Босфор), нарешті аж до Середземного моря ми їхали справді як до води.
Але враховуючи погоду, перші дні до води ми вибігали на годинку, а самі
вешталися деінде.
Частувалися місцевою кухнею в тамтешніх тавернах
(цей особливий затишок лінивих сніданків у молодіжних кафе й переповнених
родинних ресторанів у суботу ввечері - така любов)і
збагачували культурну обізнаність, так би мовити.
Розкішний музей Акрополіс (тут можна подивитися відео) біля підніжжя Парфенону виявився значно чудеснішим, ніж я собі уявляла – і цікавим для всіх. Правда, розкопки внизу під скляною підлогою змушували мене виснути на Ігоревій руці. Натомість Дануся не боялася нічого, бігала всюди й знайомилася з тими, хто потрапляв їй під гарячу руку. Вхід для дорослого – 5 євро, але бувають і безкоштовні дні (так, прийшовши в Афінський археологічний музей у неділю, ми виявили, що квиточки роздають безплатно). На третьому і першому поверсі є магазини, продають сувеніри й книжки різними мовами, а ще – історичні playmobile для дітей.
Узагалі, тут хочеться сказати дуже багато, але, як завжди, сил вистачає хіба на щось одне: відчуваючи, навіть на відстані парочки тисячоліть, велич вінтажних Афін розливу 1 століття нашої ери, колиски демократії й гіганта інтелектуальної потужности, починаєш усвідомлювати, яку революцію затіяв святий Павло, прийшовши з галілейської провінції до сильних цього світу з безапеляційним: «чуваки, яка Афіна, який Олімп?! Син теслі з Назарету - от Хто вам насправді потрібен!» І, тим не менше, могутній пагорб численних богів і героїв вже за кілька століть заколосився мало не десятком церков.А самі Афіни, як каже моя @prosto_liubov, стали дитсадком християнства.
Я рідко привожу собі сувеніри з подорожей, але цього разу не втрималася і купила собі глиняний каганець, який так багато говорить до мого серця (от би знайти час усе це записати) й гріє руки.
Дануся навчилася плавати (з кругом), і навіть я нарешті на це зважилася. Але найважливішим дарунком, який я привезла з собою – було важливе, хоч і яке просте, усвідомлення:
Дуже
просто тримати під контролем внутрішніх монстрів, коли надворі сонце, море і
пальми - ну або коли за вікном дощить, а ти в своєму затишному кубельці, де
вдосталь їжі, тепла, кави, свічок і книжок.
Однак коли приходять розчарування, монстри
виповзають зі всіх щілин і давати їм раду перестає бути так просто.
Інколи - за сприятливого вітру - видається, що в
світі й так удосталь молитовних прохань, щоби ще додавати до озвучуваного
Всевишньому переліку прохання змінити-зміцнити власний характер.
Однак монстро-атомні вибухи під час розчарувань
- це якраз той випадок, коли експрес-молитва не помагає.
Лише щоденна молитовна й вольова праця на цьому
полі зрештою, вірю, принесе плоди.
І там, поміж пальм і сонця, я просила в Господа змінити
мій характер. І не перестаю досі.
українська письменниця,
перекладачка, колумністка,
ведуча подкасту «Слово на перетині»,
продюсерка. Директорка
з міжнародних літературних прав
для Європи та Нордичних країн
американської компанії
Riggins Rights Management