Здається, холодне квітневе море стало чудовою сімейною традицією. Минулого року ми зустрічали Великдень утрьох на березі Адріатики, цьогоріч – коло балтійських хвиль.
І знову в цій маленькій мандрівці до моря були хороші кліше: замки з піску, світанки й заходи на березі, годування лебедів шматками смачного багету, високі мушлі морозива, будинки-пряники, кава з собою, гойдалки, фунікулер, денний сон для всіх і дуже багато піших прогулянок. Незвичним був скажений холод у перші дні й те, що ця подорож трапилася з нами ну геть несподіваною: Ігорю раптом дали додаткові вихідні, і всього за кілька годин ми встигли визначитися з місцем, замовити квитки й житло і спакувати валізи.
Здається, наш вибір був зовсім некепським. Так зване Троємістя на березі Балтики – Ґданськ, Ґдиня і Сопот – це море з човнами, мартинами і лебедями, красива архітектура й багато атракцій для малюків.
Дануся відривалася на розмаїтих гойдалках, які розташовані просто на пляжі, бавилася піском, а, всівшись між нами в момент поїдання бельгійських фриток із папіряних коробочок, набирала повні жмені то з моєї, то з Ігорової порції, і годувала мартинів.
Ми не брали з собою іграшок – лише одного маленького коника, який так і спав у малючому рюкзаку, і нашу книжку про Венецію (і я вкотре хочу подякувати неймовірній художниці, бо вечори й п’ятигодинна дорога туди й назад прекрасно заповнилися розгляданням малюнків, рахуванням котів, голубів, човників, та чого завгодно). Уже на місці я побігла на пристань купити відерце з лопаткою і формочками, але коли повернулася, побачила, що то було необов’язковим: дівчинка знайшла патичок і шишку й чудово собі гралася в піску.
українська письменниця,
перекладачка, колумністка,
ведуча подкасту «Слово на перетині»,
продюсерка. Директорка
з міжнародних літературних прав
для Європи та Нордичних країн
американської компанії
Riggins Rights Management