Надійка Гербіш
квітня 21 (Чт) 2016, 13:22
Про неймовірних людей: Богдана Бондар

Богдана Бондар – тендітна й дуже красива дівчина, в чиї роботи я закохалася з першого погляду. Саме вона ілюструвала «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція». Вона не лише малює, але й перекладає з італійської. А ще впродовж багатьох років вона приходить в лікарню для онкохворих діток, щоби бути з ними, слухати їх, сміятися і малювати разом.

Ставши волонтером, вона вибрала собі любов, від якої буває страшенно боляче. Бо інколи люди, які стають їй дуже близькими, передчасно йдуть. Але Богдана продовжує туди приходити, продовжує любити, а в її малюнках стільки ніжності й довіри, що вони, здається, світяться зсередини. З її дозволу я вирішила поділитися тут уривками нашої розмови. Про книжки, дітей, волонтерство й дива.

А щасливці, яким випаде нагода в неділю, 24 квітня, потрапити на Книжковий Арсенал, можуть побачитися з Богданою Бондар особисто. З 12:00 по 12:45 у дитячих майстернях вона проводитиме майстер-клас із креативної розмальовки «Мандруй з Чарівним Атласом».

 

Про неймовірних людей: Богдана Бондар 


Богданко, якось на сторінці у ФБ ти написала про свого «маленького принца» Вовку, завдяки якому почала малювати. Розкажи про Вовку, будь ласка. І про те, як ти взялася за малювання. То була твоя перша спроба чи Вовка у якийсь спосіб нагадав тобі про давню любов?

 

Інколи мені хочеться про нього багато розповідати, інколи просто мовчати. Він з’явився в моєму житті в той самий день, коли я вперше, як волонтер, прийшла до дитячого відділення інституту раку. Маленький хлопчик біг мені на зустріч і вигукував: «Я знаю, що ти прийшла до мене! А я тебе вже так чекаю! Бери олівець і малювай мені коняку і трактор з прицепом!» Я здивувалася: «А звідки ти знаєш, що я вмію малювати ?» На що Вовка просто відповів : «Бо так!» Це була його улюблена відповідь на всякі питання на які він з різних причин не хотів відповідати. І ми малювали. Спочатку коняку, потім причеп, потім жовту маршрутку (Вовка мріяв стати шофером жовтої маршрутки і катати мене безплатно на сидінні з м’якою «сідушкою»). Після закінчення навчання в Академії мистецтв я майже 7 років не малювала. Взагалі. Жодного малюнка. А тут щодня почали з’являтися «коняки», трактори, мавпи і риби. Спочатку вони були чорно-білими, потім стали акварельними і поступово «заселили» весь мій блокнот. А Вовка все повторював: «Давай! Малювай!»

Ми здружилися з Вовкою і його мамою Танею. У вільні дні, коли були невеличкі перерви між курсами хіміотерапії і Вовка добре почувався ми гуляли містом, ходили до зоопарку, де Вовка любив дивитися на «мавпів і рибів». Малювали і раділи. Так пройшов рік. Одного разу, коли я прийшла провідати Вовчика він був якийсь серйозний і дорослий, довго мовчав, потім сказав: «Ти знаєш,скоро, як тільки прийде весна, я піду на небо.... Добре там...» Так сумно стало. Не кажи так, чому так говориш? Вовка відповів: « Бо так.... але я до тебе ще повернусь». Він пішов на небо в перший день весни.... але дотримався своєї обіцянки, приходить до мене у снах, з’являється на моїх малюнках. Все згадую його слова « Давай! Малювай!» А згодом у Вовчика народився братик і тепер я маю чудового хрещеника.

 

Про неймовірних людей: Богдана Бондар

 


 

Пам’ятаю твоє повідомлення, коли ти написала мені, що «Атлас насправді працює» і Венеція вигулькує тобі з різних київських закутків, дається малювати «з натури». Розкажеш більше про цей досвід?

З самого початку я вже здогадувалась що це буде книжка з сюрпризами та несподіванками. Першою такою приємною несподіванкою було те, що це буде твоя, Надійко, книжка. Я давно захоплювалась твоєю творчістю, читала твій блог. Багато спільних друзів, улюблені книжки та кава, все це ніби підказувало що ми ходимо «перехресними стежками» і одного дня обов’язково повинні познайомитись. А коли дізналася що твою донечку теж звати Богдана Ігорівна, це відчуття вже переросло у впевненість. І ось ця зустріч відбулась, і сталося це саме у Венеції! Це була друга несподіванка. Сімнадцять років я працюю перекладачем (італійська мова), а саму Італію не бачила. Подорож до Венеції була мрією, яка весь час відкладалася. І ось Чарівний Атлас! Далі виникло інше питання – як малювати місто, якого ніколи не бачила? Звичайно, інтернет допомагає, але як відчути його настрій, характер, смак? І тут Чарівний атлас почав діяти. Вночі була сильна злива, а вранці під моїм під’їздом розлилося ціле море. Двірник у довжелезному чорному дощовику з капюшоном (точнісінько, як венеціанський гондольєр) стояв посередині двору і намагався мітлою і лопатою вичерпати море. Сусідський хлопчик вийшов з під’їзду і радісно закричав мамі: «Дивись! Дивись, яка Венеція «розлилася» у нашому дворі! Точнісінько як та, що ми бачили в Італії!» І от воно! Можна починати малювати просто тут! Венеція у моєму дворі!

Потім вона почала з’являлася всюди. Коли малювала площу Сан Марко, в той же день просто під самим вікном на великому борді почепили рекламу, де була зображена саме площа Сан Марко і цілий тиждень я з вікна бачила Венецію. Коли малювала пані Франческу, мені подарували маленького плетеного янгелика, того ж дня він став акварельним і переселився до книги. Пригоди продовжувалися до самого Різдва, до того дня коли я намалювала останню венеціанську ілюстрацію. Сподіваюся, вони будуть продовжуватися.

 

Про неймовірних людей: Богдана Бондар
Про неймовірних людей: Богдана Бондар 


 

Ти багато малюєш «просто так». І всі твої малюнки якісь такі дуже живі чи що – маю на увазі, що всі вони промовляють до глядача. Як тобі це вдається?

 

Сьогодні мені складно уявити своє життя без малювання. Хоча б один маленький начерк, одне акварельне спостереження щодня з’являється в моєму маленькому щоденнику. А почалось все давно-давно. Багато років тому, коли я стала вже настільки дорослою, що змогла дотягнутися до столу, взяти олівець і почати робити перші «малювальні» спроби – переважно на стінах, дверях чи просто на підлозі. В хід йшли всі підручні матеріали. Могла малювати сухою гілочкою на піску, шматочком вугілля і навіть шоколадною цукеркою. Малювала те, що бачила навколо – котів, квіти, сусідів.

В моїй сумці завжди є маленький похідний блокнотик, олівці і коробочка акварелі. Малюю майже всюди – в метро, в маршрутках, в податковій інспекції і навіть в черзі в супермаркеті. Це допомагає щасливо прожити кожен момент життя.

Малювання я б не назвала творчістю, це швидше такий науково-дослідницький процес. Ти нічого нового не вигадуєш просто досліджуєш і спостерігаєш життя людей, тварин, рослин,котів, різні цікаві життєві ситуації, а потім просто замальовуєш їх собі на згадку. Так ніби «консервуєш» теплі враження і хороший настрій, а потім, коли сумно, відкриваєш блокнот, як банку смачного полуничного варення, і насолоджуєшся спогадами.

 

Про неймовірних людей: Богдана Бондар

 

Про неймовірних людей: Богдана Бондар


 

 

Діти, зустрівши «справжню» художницю чи письменницю, люблять цікавитися, «як робляться книжки». Поділишся якимись кумедними розмовами з дітлахами, які приходили на зустрічі з тобою?

Тут мабуть все навпаки вийшло. Діти, з якими ми дружимо, знали мене як перекладача і не здогадувались, що я малюю ілюстрації. Потім я відкрила їм таємницю і ми, можна сказати, малювали «Чарівний Атлас» разом. Діти дивились ескізи, робили зауваження, коментували. Декого навіть можна зустріти на вулицях акварельної Венеції. Були і смішні моменти – захопившись малюванням на одній із ілюстрацій я й не помітила що зобразила головних героїв Луку і Терезку двічі, а коти були такими велетенськими що якби вони ожили і стали реальними, то були б розміром як коники поні. Діти звичайно ж вчасно ці смішні помилки помітили і я вчасно все виправила.

Про неймовірних людей: Богдана Бондар
Мітки: люди
  • 100 випадкових фактів про мене ¼ - маленькі радості
  • Візуальна вразливість дітей
  • Про мрії
  • 2013-тий у приводах сказати «Дякую»
  • Осіннє світло

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014