Надійка Гербіш
19 вересня (Пт) 2014, 21:50
Згадати про важливе

На нашій річці заблукало літо. Там тепло, безвітряно і можна ходити босоніж. Я забуваю про це у своїх буднях, посеред стрічки новин, свого невиправного невстигання, поміж немитого посуду, гори прання і довгого переліку вчорашніх справ, коло яких так і не з'явилися вдоволені плюсики. Наші з Богданкою щоденні прогулянки так часто здійснюються "в справах". Звісно, ми все одно помічаємо красиве. Але ж літо-на-річці поволі стікає з водою.  І так добре, коли приїжджають друзі. І є серйозний привід відкласти справи й закрити очі на недомитий посуд. І ходити босоніж. І радіти дитячою радістю разом із донечкою. І показувати їй незабудки. І маргаритки. І кущ ружі. І білочку! І взагалі. Зорянка Савчук подарувала нам чудову фотосесію. Сподіваюся, я таки знайду час поділитися кількома кадрами з нашого вчора. Але поки поділюся ось цим. Аби він нагадував мені, що на нашій річці ще поки є те заблукане літо. І що нам із донею там дуже-дуже добре.    

03 вересня (Ср) 2014, 14:49
Уберегти серце

Здається, вже навіть повітря просоталося тривогою і напругою останніх місяців. Осінь прийшла геть непомітно. Ранкові тумани, запах диму вдень, прохолодні вечори і поодинокі сухі листки під ногами - усе мало би нагадувати про неї, але. Молитва з Псалмами замість вранішньої кави. Обговорення новин і листів замість вечорових веселощів. Аж не віриться, якими ми колись були безтурботними. Мені досі інколи хочеться заховатися від усього, що відбувається зараз. У свою глибоку нірку, в "маленьку хатинку посеред великого лісу". Куди листи йдуть цілий рік і де не читають газет. Я часто думаю про те, у якій країні ростиме Богданка. Поміж яких людей. Мені так хочеться подарувати нашій донечці лише радісні спогади. Хочеться, аби вона, згадуючи ці роки, була впевнена: її батьки довіряли Богу і любили людей. Мені так хочеться вберегти її серце. І своє теж.    

03 вересня (Ср) 2014, 13:29
Листи

Мені так прикро, що я не відповідаю на листи. Зараз кілька сотень повідомлень лежать у моїх скриньках без відповіді. Більшість написана людьми, котрі вміють бути небайдужими. Котрі прочитали мої книжки й захотіли поділитися теплом зі мною. Котрі спромоглися виділити крихту часу, аби подякувати й підбадьорити. І мені так хочеться відповісти їм тим самим. У дитинстві я мріяла бути письменницею. Мріяла, як поштарка приноситиме мені щотижня мішок листів – і я сідатиму на підлозі, обкладаючись цими дорогоцінними папірцями, і читатиму-читатиму. І обов’язково відповідатиму кожному адресанту. Від руки. А ще я дуже обурилася, коли дізналася, що зазвичай письменники не відповідають своїм читачам; за них то роблять секретарі. Я сказала собі, що ніколи не стану такою. Моя мрія здійснилася. Листи приходять, електронні й паперові. Прекрасні люди із золотими руками інколи присилають нам із Данусею якусь невимовну красивість (як то маленьку скульптурку, малюнок, книжку, вив’язані шкарпетки, зшитого власноруч зайчика чи так само власноруч зробленого записника), і мені страшенно хочеться то все показати, розповісти про добрих чарівників… Та час біжить, і я щодня сподіваюся, що, можливо, це вдасться зробити «завтра».

03 вересня (Ср) 2014, 13:16
Welcome

За сім років я встигла так звикнутись із «жужушним» простором Живого Журналу й своїм тамтешнім ніком Художниця, що зараз мені геть непросто освоювати нову територію і зживатися з іншим іменем сайту. Вибираючи його, я знала, що порушую всі можливі правила вдалого неймінгу: дефіс, складно вимовляється, погано запам’ятовується, не викликає чіткої асоціації з автором… ну і всяке таке різне. Але для мене було дуже важливо, аби мій проект був більшим за мене, за моє ім’я, моє буденне життя, мої книжки, мої подорожі. І щоби його назва відображала глибинну сутність.  J – узагалі дуже яскрава, динамічна, пострибуча буква. Вона починає такі близькі мені англійські слова joy (радість), journey (мандрівка), journaling (ведення щоденника),  January (січень – місяць, коли народилася моя донечка), July (липень – місяць, коли народився мій чоловік). А ще вона починає ім’я Того, хто надихає мене понад усе – Jesus (Ісуса). У цій назві заховане ще дещо важливе, але нехай то буде нашою з Ігорем маленькою таємницею. Сподіваюся, усе, що я писатиму тут, відображатиме Його світло. Сподіваюся, вам тут буде затишно.  

вперед 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 назад
шаблоны для dle 10.1
русский torrent
Кино Свин - Скачать фильмы бесплатно
Мене звуть Надійка.
Письменниця і перекладачка,
пригодошукачка і мандрівниця.
Закохана дружина і
щаслива мама маленької дівчинки.
Полюю за натхненням
і з радістю ним ділюся.
Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
Нові книжки
Мітки
100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
Instagram
Follow
Підписатися на розсилку
Visited map

visited 15 states (6.66%)
комірка
студія "ИРІЙ" © 2014