Надійка Гербіш
16 квітня (Чт) 2015, 17:54
Повернулися

У кишенях наших курток досі пісок і мушлі з узбережжя Адріатики, а на обличчях і кистях рук – південна засмага. Наша дівчинка перестала боятися бігати на вулиці [за голубами], сміливіше усміхається незнайомцям і махає їм ручкою «чао-чао». А ще вона захопилася гондолами. Лише у цій подорожі, залишивши клопоти, роботу й побут удома і знову відчувши потребу в щоденних дивах, я усвідомила, стільки напруги носила в тілі й голові останній рік. І ми намотували кілометри пішки, несучи крихітку Данусю на плечах, тримаючись за руки, і заново вчилися просто бути разом, не поспішаючи й не турбуючись про тисячі дрібних важливих справ. Вчилися не говорити про сумне – хоча б на трошки, вчилися безперестанку дякувати. За кожен відрізок дороги, який ми вдало подолали, за смачну їжу, за те, як солодко спить наша донечка у когось із нас за плечима. Коли ми мали від’їжджати, моя подружка написала, що молиться, аби ця подорож зблизила нас із Творцем та одне з одним. Маю підозру, що її молитви таки затвердила Небесна Канцелярія.

16 лютого (Пн) 2015, 21:23
Мамський щоденник

Якогось вечора, коли темрява новин була особливо густа й тяжка, я вирішила, що мушу почати писати про радість. Книжку, яку я вигадала, коли була вагітна Данусею. То не про ту буденну радість, котру нам дарують маленькі приємні дрібнички чи тепло найрідніших. А про ту глибинну, котра народжується лише в спілкуванні з Творцем, усупереч випробуванням і болю. То був період, коли я перестала помічати буденні радості й розуміла, що тону у власних страхах і безвиході новин. Я плакала, набирала тремтячими руками номер пастора, скаржилася, горнулася до чоловіка, не надто впевнено казала донечці, що нічого страшного, знову плакала. У якійсь молитві я зрозуміла, що маю, передусім, зробити дві речі: хоча б на якийсь час вимкнути фейсбук і більше гуляти надворі. І поки гуляла, молилася. Наснажувалася. Раділа. Тоді я і зрозуміла, що буду таки братися до давно задуманої книжки й написала у видавництво. І тоді я вкотре зрозуміла, що маленькі радості, котрі нічого насправді не значать, важать багато, коли стають приводами для вдячності Йому.

шаблоны для dle 10.1
русский torrent
Кино Свин - Скачать фильмы бесплатно
Мене звуть Надійка.
Письменниця і перекладачка,
пригодошукачка і мандрівниця.
Закохана дружина і
щаслива мама маленької дівчинки.
Полюю за натхненням
і з радістю ним ділюся.
Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
Нові книжки
Мітки
100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
Instagram
Follow
Підписатися на розсилку
Visited map

visited 15 states (6.66%)
комірка
студія "ИРІЙ" © 2014