Надійка Гербіш
16 лютого (Пн) 2015, 21:23
Мамський щоденник

Якогось вечора, коли темрява новин була особливо густа й тяжка, я вирішила, що мушу почати писати про радість. Книжку, яку я вигадала, коли була вагітна Данусею. То не про ту буденну радість, котру нам дарують маленькі приємні дрібнички чи тепло найрідніших. А про ту глибинну, котра народжується лише в спілкуванні з Творцем, усупереч випробуванням і болю. То був період, коли я перестала помічати буденні радості й розуміла, що тону у власних страхах і безвиході новин. Я плакала, набирала тремтячими руками номер пастора, скаржилася, горнулася до чоловіка, не надто впевнено казала донечці, що нічого страшного, знову плакала. У якійсь молитві я зрозуміла, що маю, передусім, зробити дві речі: хоча б на якийсь час вимкнути фейсбук і більше гуляти надворі. І поки гуляла, молилася. Наснажувалася. Раділа. Тоді я і зрозуміла, що буду таки братися до давно задуманої книжки й написала у видавництво. І тоді я вкотре зрозуміла, що маленькі радості, котрі нічого насправді не значать, важать багато, коли стають приводами для вдячності Йому.

31 січня (Сб) 2015, 19:49
Буденні уроки

По душі гуляють протяги. Страшно, сумно і весь час думається про тих, хто там. Я страшенно скучила за тою життєрадісною дівчинкою, котра безперестанку тішилася навіть найменшим дрібницям – і навіть не віриться, що це я колись була нею. Мої будні, направду такі прекрасні будні, про які я колись лише мріяла, часто минають неусвідомленими, багато чудесного залишається поза увагою, поза вдячністю. І та внутрішня напруга, що страшенно втомлює. Але я вірю в Його світло. Вірю в те, що Він збереже. Вірю в те, що всупереч усьому Він – Бог. Я кажу своїй донечці, що Він – Бог. І що Він тримає Усесвіт у Своїх долонях. І що ми – теж у Його долонях. Материнство навчило мене, що виходити на прогулянки треба практично в будь-яку погоду. Навіть коли геть не хочеться. Навіть коли заплакані очі. І ці прогулянки лікують. Ми роззираємося довкруж, знайомимося з перехожими собаками, сміємося і співаємо. Ми дивимося на небо і підставляємо щічки світлу.   

18 січня (Нд) 2015, 17:36
Про Віру і Невидимого

Я пишу своїй донечці у щоденнику про наші тихі будні. Про те, що якогось дня надворі було тепле-тепле сонечко, і що повітря – у січні – вже пахло весною. Я пишу про те, як моя дівчинка вперше малювала олівцями, і яка прекрасна звичка у неї щовечора очікувально дивитися на двері й запитувати, де тятя; і що часом вона може просто сидіти навпроти мене і захоплено повторювати: «мама! мама!», а тоді дзвінко сміятися, коли я відповідаю. Я пишу їй про її досягнення і наші прогулянки, про смішне і ніжне, про любов і вдячність. Але інколи я мушу розповідати їй про те, що читаю в новинах. Про Волноваху. Про Шарлі Ебдо. Про те, що десь людей убивають жорстоко й беззмістовно. Про те, що навіть там є інші люди – добрі ангели світла, котрі посеред всього того жахіття продовжують рятувати ранених і писати листи найдорожчим.  

17 листопада (Пн) 2014, 17:11
Осіннє світло

Я знаю, чому ця осінь така тепла. Бог чує молитви.   Я знаю, чому ця осінь така незбагненно красива. Він промовляє до нас щосекунди.   У вересні я бігала травами босоніж, у жовтні носила легкі балетки на босу ногу. Цієї осені було так багато світла. І так легко було заново досліджувати прекрасність світу разом із Богданою. Зараз холодно і вогко. Ночами завиває вітер. Я перебираю теплі фотографії, як намистини у пальцях, щоби знайти там кадри у подарунок рідним. Готую серце, книжкову полицю і запаси святочного дріб'язку в домі до Адвенту. Пишу довгі переліки подарунків для тих, кого люблю, і тих, кого не знаю.  Друзі подарували Богдані півсотні красивущих суконь і я подумки називаю імена маленьких дівчаток, з якими можна цими сукнями поділитися. Цьогоріч народилося стільки прекрасних дівчаток. І хлопчиків. І стільки моїх подруг завагітніли. І всиновили/вдочерили дітей. Тому що Він продовжує дарувати Свою милість.   Тут - трохи фотографій із нашої жовтневої фотосесії від дорогої Зорянки Савчук. У той день було дуже світло.  

шаблоны для dle 10.1
русский torrent
Кино Свин - Скачать фильмы бесплатно
Мене звуть Надійка.
Письменниця і перекладачка,
пригодошукачка і мандрівниця.
Закохана дружина і
щаслива мама маленької дівчинки.
Полюю за натхненням
і з радістю ним ділюся.
Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
Нові книжки
Мітки
100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
Instagram
Follow
Підписатися на розсилку
Visited map

visited 15 states (6.66%)
комірка
студія "ИРІЙ" © 2014