Надійка Гербіш
липня 17 (Нд) 2016, 15:22
100 днів літа: 41-47

Цей тиждень приніс багато цінних дарунків: розмови, рішення, нічні посиденьки, спокій, смачну їжу, квитки кудись далеко й утілену мрію дитинства: вігвам. 

 

100 днів літа: 41-47

День сорок перший

Увесь день – про вдячність. За рідних (те, як турбується про нас І., інколи наводить трепет, але прекрасне несамовито; мама знову показувала нам трохи Африки – інтернет там у неї лише по понеділках; бабця, як завжди, смачно годувала, а мама й сестра чоловіка потішили смачною домашньою передачею). За дружбу (дякую, Наталочко, за всі розмови, малі поїздки й неоціниму допомогу того дня). За буденне прекрасне – глибоке зоряне небо, цвіркунів і малину. За Дануську: бути поруч із нею, зростати поруч із нею, усвідомлювати, яке дивовижне диво подарував нам Володар мрій – це радість, для якої досі не вигадали слів. За мрії – особливо за ті, які здавалися геть нереальними від самого початку, але однаково втілювалися. За морозиво – нам з Данусею перепало сьогодні по два.

А ще в цей день нам (завдяки Данусиним бабусям і моїй нестриманості) приїхав вігвам. І це теж – суцільна розгублена вдячність. Про ці чотири палки і два шматка полотна я мріяла роками, а тут вони раз – і стоять у кімнаті мого дитинства. А моя дитина (теж вимріяна!) зносить туди свої книжки, іграшки, кольорові олівці й розмальовки.

Знайшла вранці в себе першу сиву волосину. Ну і подумаєш! Хто б таким переймався, коли на небі – то сонце, то зірки, то хмари; коли друзі допомагають прибирати, а чоловік не заперечує, коли ти йому кажеш, що привезеш вігвам з собою: попри кордони, автобуси і маленьку знімну квартирку в сусідній державі.

100 днів літа: 41-47
100 днів літа: 41-47 

Набір "Нравок" ми отримали в подарунок від надзвичайно душевного колективу його творців ще два роки тому, але зараз "зацінили" особливо :-).

Сорок другий день

Чудовий день надворі: поки Дануся гралася у басейні й пісочниці, я пила какао надворі, говорила телефоном з дорогими людьми, спостерігала за бджолами, які щедро всипали зарості базиліку на городі, збирала смородину для джему, який зварить для Данусі прабабуся. Винесла книжку, щоби почитати в гамаку – але ні, не сьогодні.

Данусині розмови стають усе цікавішими, вишуканішими, смішнішими. Я не встигаю все записувати, але сміюся до сліз і переказую уривки її таткові, бабусям і тітоньці. Сьогодні вона наказала мені бути дитинкою, а собі – мамою. Довелося їздити на її триколісному ровері (вона пхала ззаду), гойдатися в її колисці (вона і гойдала, і вкривала ковдрою, і додавала іграшок) і вислухати купу пречудових ніжностей. А на додачу до ніжностей – нотацію з приводу чистоти: «Ану, дитинко, залазь у ванну (басейн), треба помитися. Дивися, яка ти брудна!»

Увечері приїхала подружка – і ми вирушили в наші Чарівні Місцини. Нарешті! Там ми знайшли цілу долину сонечок (бедриків): бабця каже, що цього року дуже багато попелиці, тож і сонечок так багато. Слухали розмаїтих пташок, розглядали метеликів і коників-стрибунців, «обіймали» бедриків, збирали квіти, бігали босоніж у річці й по траві, белембали ногами у воді й були такими безмежно щасливими. Це якесь найкраще місце на Землі.

Удома нас чекала тітонька Оля. Суцільна радість для маленької дівчинки.

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

Більше фотографій із фотосесії - тут

Сорок третій день

Чудовий, хоч і дуже забіганий і спекотний день.

Вранці ми великою дівчачою компанією: Наталя, Софійка, Зорянка і ми з Данусею вирушили в Тернопіль. Дорогою фотографувалися в соняхах, а в Тернополі – між вирішуванням розмаїтих дорослих справ – зустрічалися з Ілонкою і Вікусею (дівчата зробили нам із Богданою неймовірний подарунок: намалювали картину з нашої фотографії, теж авторства Зорянки з цієї чарівної фотосесії), їли піцу й ходили на каруселі-батути в парк. Я раптом наважилася на коротку стрижку – але перукарка мене відмовила. І добре зробила.

Увечері ми добралися на домашку, а звідтіля – на смачну вечерю й sleepover до улюблених дівчат.

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

Фото нас у соняхах - теж Зорянчине :-) 

Сорок четвертий день

Добре прокидатися вдома в друзів, які готують смачний сніданок. І добре грати в ігри разом (плюс одна втілена мрія літа: навчитися грати хоч у якісь настільні ігри).

Увечері ми з Дануською збирали-їли малину, лежали в гамаку вдвох, говорили про хмари, дощ, вітер, птахів, павуків-що-снують-павутинки, листочки, дерева… Дануся просила розказувати їй ще і ще.

-Ти мій подарунок, - кажу.

-То – подарунок? – тицяє пальчиком у себе. Я киваю, і вона тицяє пальчиком у мене.

-А то – мама подарунка?

Щоденні години розмов із чоловіком уже не рятують. Сумую за ним до сліз, лічу хвилини до зустрічі.

-Мамо, тато приїде, - утішає мене Дануся з найніжнішою інтонацією.

-Скоро, - відповідаю їй я.

Добре, що вона так схожа на нього.

100 днів літа: 41-47

Сорок п’ятий день

Хороший домашній день з цілою купою домашніх справ. Я не можу наїстися цими запашними домашніми помідорами, цими огірками, базиліком, цим усім. Казка якась.

Увечері несподівано до нас завітала тендітна дівчинка Таня з донькою – залишивши трьох інших своїх діток на чоловіка. Таня привезла нам смачнючий брауні й мед з власної пасіки. Ох, якииий то мед!

Ми з Данусею проводили дівчат і спостерігали за фантастичним заходом сонця дорогою. Дуже було шкода, що не взяли фотоапарат.

100 днів літа: 41-47 

Сорок шостий день

Час вирушати в дорогу – прибираю дім, пакую наплічники. Нарешті роблю записи в жовтому Данусиному щоденнику. Тішуся і сумую одночасно.

Увечері приїхали улюблені дівчатка, бабця зготувала смачну вечерю – ми спершу вмостилися біля ліхтаря/під місяцем, а потім пішли в кабінет танцювати під Джо Кокера до півночі.

 100 днів літа: 41-47

 

100 днів літа: 41-47

Сорок сьомий день

Церква-посиденьки з рідними-довга дорога попереду.

Вранці церква молилася за чудову сім’ю збаразького мера, його чарівну «першу леді Збаража» і їхніх 5 (!) діточок – сьогодні Роман і Тетяна святкували 12 років шлюбу. Роман ділився, що за всі ці 12 років жоден внутрішньосімейний конфлікт не спровокував їх до того, щоби підвищити голос. Це дуже круто – їхня любов, стосунки, їхня ніжність. Але ще крутіше – їхні п’ятеро дивовиж. Ох, як же я мрію про велику сім’ю і братиків-сестричок для Пташенятка!

 100 днів літа: 41-47

  • 100 днів літа: 34-40
  • 100 днів літа: 27-33
  • 100 днів літа: 14-19
  • 100 днів літа: 1-13
  • 100 мрій для 100 днів літа

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014