Цей тиждень приніс багато цінних дарунків: розмови, рішення, нічні посиденьки, спокій, смачну їжу, квитки кудись далеко й утілену мрію дитинства: вігвам.
День сорок перший
Увесь день – про вдячність. За рідних (те, як турбується про нас І., інколи наводить трепет, але прекрасне несамовито; мама знову показувала нам трохи Африки – інтернет там у неї лише по понеділках; бабця, як завжди, смачно годувала, а мама й сестра чоловіка потішили смачною домашньою передачею). За дружбу (дякую, Наталочко, за всі розмови, малі поїздки й неоціниму допомогу того дня). За буденне прекрасне – глибоке зоряне небо, цвіркунів і малину. За Дануську: бути поруч із нею, зростати поруч із нею, усвідомлювати, яке дивовижне диво подарував нам Володар мрій – це радість, для якої досі не вигадали слів. За мрії – особливо за ті, які здавалися геть нереальними від самого початку, але однаково втілювалися. За морозиво – нам з Данусею перепало сьогодні по два.
А ще в цей день нам (завдяки Данусиним бабусям і моїй нестриманості) приїхав вігвам. І це теж – суцільна розгублена вдячність. Про ці чотири палки і два шматка полотна я мріяла роками, а тут вони раз – і стоять у кімнаті мого дитинства. А моя дитина (теж вимріяна!) зносить туди свої книжки, іграшки, кольорові олівці й розмальовки.
Знайшла вранці в себе першу сиву волосину. Ну і подумаєш! Хто б таким переймався, коли на небі – то сонце, то зірки, то хмари; коли друзі допомагають прибирати, а чоловік не заперечує, коли ти йому кажеш, що привезеш вігвам з собою: попри кордони, автобуси і маленьку знімну квартирку в сусідній державі.
Набір "Нравок" ми отримали в подарунок від надзвичайно душевного колективу його творців ще два роки тому, але зараз "зацінили" особливо :-).
Сорок другий день
Чудовий день надворі: поки Дануся гралася у басейні й пісочниці, я пила какао надворі, говорила телефоном з дорогими людьми, спостерігала за бджолами, які щедро всипали зарості базиліку на городі, збирала смородину для джему, який зварить для Данусі прабабуся. Винесла книжку, щоби почитати в гамаку – але ні, не сьогодні.
Данусині розмови стають усе цікавішими, вишуканішими, смішнішими. Я не встигаю все записувати, але сміюся до сліз і переказую уривки її таткові, бабусям і тітоньці. Сьогодні вона наказала мені бути дитинкою, а собі – мамою. Довелося їздити на її триколісному ровері (вона пхала ззаду), гойдатися в її колисці (вона і гойдала, і вкривала ковдрою, і додавала іграшок) і вислухати купу пречудових ніжностей. А на додачу до ніжностей – нотацію з приводу чистоти: «Ану, дитинко, залазь у ванну (басейн), треба помитися. Дивися, яка ти брудна!»
Увечері приїхала подружка – і ми вирушили в наші Чарівні Місцини. Нарешті! Там ми знайшли цілу долину сонечок (бедриків): бабця каже, що цього року дуже багато попелиці, тож і сонечок так багато. Слухали розмаїтих пташок, розглядали метеликів і коників-стрибунців, «обіймали» бедриків, збирали квіти, бігали босоніж у річці й по траві, белембали ногами у воді й були такими безмежно щасливими. Це якесь найкраще місце на Землі.
Удома нас чекала тітонька Оля. Суцільна радість для маленької дівчинки.
Більше фотографій із фотосесії - тут
Сорок третій день
Чудовий, хоч і дуже забіганий і спекотний день.
Вранці ми великою дівчачою компанією: Наталя, Софійка, Зорянка і ми з Данусею вирушили в Тернопіль. Дорогою фотографувалися в соняхах, а в Тернополі – між вирішуванням розмаїтих дорослих справ – зустрічалися з Ілонкою і Вікусею (дівчата зробили нам із Богданою неймовірний подарунок: намалювали картину з нашої фотографії, теж авторства Зорянки з цієї чарівної фотосесії), їли піцу й ходили на каруселі-батути в парк. Я раптом наважилася на коротку стрижку – але перукарка мене відмовила. І добре зробила.
Увечері ми добралися на домашку, а звідтіля – на смачну вечерю й sleepover до улюблених дівчат.
Фото нас у соняхах - теж Зорянчине :-)
Сорок четвертий день
Добре прокидатися вдома в друзів, які готують смачний сніданок. І добре грати в ігри разом (плюс одна втілена мрія літа: навчитися грати хоч у якісь настільні ігри).
Увечері ми з Дануською збирали-їли малину, лежали в гамаку вдвох, говорили про хмари, дощ, вітер, птахів, павуків-що-снують-павутинки, листочки, дерева… Дануся просила розказувати їй ще і ще.
-Ти мій подарунок, - кажу.
-То – подарунок? – тицяє пальчиком у себе. Я киваю, і вона тицяє пальчиком у мене.
-А то – мама подарунка?
Щоденні години розмов із чоловіком уже не рятують. Сумую за ним до сліз, лічу хвилини до зустрічі.
-Мамо, тато приїде, - утішає мене Дануся з найніжнішою інтонацією.
-Скоро, - відповідаю їй я.
Добре, що вона так схожа на нього.
Сорок п’ятий день
Хороший домашній день з цілою купою домашніх справ. Я не можу наїстися цими запашними домашніми помідорами, цими огірками, базиліком, цим усім. Казка якась.
Увечері несподівано до нас завітала тендітна дівчинка Таня з донькою – залишивши трьох інших своїх діток на чоловіка. Таня привезла нам смачнючий брауні й мед з власної пасіки. Ох, якииий то мед!
Ми з Данусею проводили дівчат і спостерігали за фантастичним заходом сонця дорогою. Дуже було шкода, що не взяли фотоапарат.
Сорок шостий день
Час вирушати в дорогу – прибираю дім, пакую наплічники. Нарешті роблю записи в жовтому Данусиному щоденнику. Тішуся і сумую одночасно.
Увечері приїхали улюблені дівчатка, бабця зготувала смачну вечерю – ми спершу вмостилися біля ліхтаря/під місяцем, а потім пішли в кабінет танцювати під Джо Кокера до півночі.
Сорок сьомий день
Церква-посиденьки з рідними-довга дорога попереду.
Вранці церква молилася за чудову сім’ю збаразького мера, його чарівну «першу леді Збаража» і їхніх 5 (!) діточок – сьогодні Роман і Тетяна святкували 12 років шлюбу. Роман ділився, що за всі ці 12 років жоден внутрішньосімейний конфлікт не спровокував їх до того, щоби підвищити голос. Це дуже круто – їхня любов, стосунки, їхня ніжність. Але ще крутіше – їхні п’ятеро дивовиж. Ох, як же я мрію про велику сім’ю і братиків-сестричок для Пташенятка!
українська письменниця,
перекладачка, колумністка,
ведуча подкасту «Слово на перетині»,
продюсерка. Директорка
з міжнародних літературних прав
для Європи та Нордичних країн
американської компанії
Riggins Rights Management