Рік, у який власного "я" ставало менше.

Любові - більше.

 

 

Рік піклування: віддавати. І приймати навіть щедріше.

 

Рік, який почався із майже нестерпної туги за домом й розширив серце настільки, що воно змогло вдячно прийняти тимчасове помешкання і навчитися його любити.

 

 

 

Рік, у якому відчуття спільноти й молитви близьких важили так багато.

 

  

 

 

Рік, у який боляче розбивалися мрії. І вперто вимріювалися нові.

Рік, у який я проспала більшість світанків, і все ж зустріла декілька у геть казкових місцях: на рожевому березі холодного балтійського моря, посеред піль, на яких танцювали дикі олені, в росяному саду золотистого французького Веру, в тремкому затишку збаразького кабінету.

 

 

 

 

 

 

Рік, у який я втілювала свої дитячі бажання для Богдани: ляльковий будиночок, вігвам, пісочниця на подвір'ї. І відтворювала найсолодші спогади: чеберяти ногами в річці, прикрашати ялинку, смажити хрусти, гуляти до ночі збаразькими вуличками.

 

 

 

 

 

Рік довгих світлих розмов: з Ігорем, з Данусею, з найближчими подругами.

 

Рік, у який вмістилося три країни й два десятка дивовижних міст і селищ, половину з яких я бачила вперше.

 

 

 

 

 

Рік, у який вийшла одна нова книжка й нові наклади попередніх; рік, у який писалось.

 

Рік, у який я працювала над проектами, результати яких і досі «в печі».

 

 

 

 

 

 

У який намагалася долати свої страхи: наприклад, вчилася пекти й плавати. Результати не завжди були найкращими, але я тішуся, що ризикувала.

 

 

 

 

 

Рік сонечок у Чарівних Місцинах.

 

Рік морів, річок, старовинних будинків, виноградників, мушель на березі океану.

 

 

 

 

 

Рік листів, листівок, фейських пакунків у поштовій скриньці. Рік найсмачніших страв. 

 

 

 

 

 

 

 

Рік бібліотек.

 

 

 

 

 

 

 

Рік суконь і квітів. І перших парфумів за кілька років.

 

 

 

 

 

 

Рік музеїв і галерей. І ще піци й морозива.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рік ректорської стипендії для найкращих студентів, книжки в Болоньї, Франкфурті й у Форбс, рік інтерв'ю улюбленим виданням і світлих презентацій у трьох різних країнах, великих пропозицій і, водночас, майже цілковитої та непереборної невпевненості в собі як професіоналці.

 

 

 

 

 

 

 

І радості бути мамою. І дружиною. І тим, що українською звучить дуже пафосно - берегинею, тому я краще назву це home-maker. А наступного року думатиму над вдалим українським відповідником.

 

 

 

 

 

 

Рік автобусів, літаків, потягів - і довгих домашніх періодів. Мрій про машину й родинні подорожі просто так.

 

 

 

 

 

 

 

Рік дивовижних людей поруч. Рік сильної втоми й надзвичайного відпочинку.

 

 

 

 

 

 

 

Рік у режимі очікування. Рік, що завершився прийняттям того, що тепер - з великою вдячністю й внутрішнім втишенням.

 

 

 

 

 

 

Рік беззвучних молитов і тихого Божого голосу.

 

 

 

 

 

 

Рік, у який я почувалася такою страшенно слабкою, і в який точно знала, що Він несе на руках через усі виклики й випробування. І пускає на землю тоді, коли довкола випогоджується і мені хочеться танцювати з радості.

 

 

 

 

 

 

Рік пустелі й Божого милосердя.