Надійка Гербіш
січня 30 (Сб) 2016, 17:29
Про цілі на рік

Зо два тижні тому я переглядала «спогади» у фейсбуку за минулі роки-у-цей-день і натрапила на давній пост про Year Out – рік, у який я вирішила взяти «густе сито» для всіх потенційних досвідів, відмовитися від великих змін і гучних пропозицій задля того, щоби зосередитися на маленькому, домашньому, найважливішому. Я змінила кар’єрний напрямок і відмовилася від усіх, крім однієї, закордонних поїздок. І в той рік насправді сталися найважливіші зміни – я завагітніла Богданою, познайомилася з чудовим хлопчиком Валентином, якого згодом всиновили наші друзі, почала писати для дітей і робити перші замальовки для книжки-сповіді (яка згодом вийшла під назвою «Дороговкази, радіо і дощ»).

Цього року я маю геть інші відчуття. Пишучи цілі в записник, я не була в курсі тренду зі «словом року», але назвала цей рік Intentional Living (пробачте, я досі думаю над влучним перекладом – наразі нічого толкового не підібрала). Щороку я пишу цілі для кожної окремої сфери – тож напередодні 2016-го теж написала їх, тримаючи у фокусі саме ці слова.

Я написала, що дуже хочу діяти з позиції любові, а не страху; з довіри, а не бажання контролювати ситуацію. Написала «менше мене, більше Його». Це означає впускати більше людей, більше змін, ставати в чомусь вразливою – але хіба можливо стати благословенням для когось, ховаючись за власною кольчугою?

Про цілі на рік

Цей місяць відкрив мені неочікувано багато – про те, у яку чудову мозаїку складаються різні досвіди, різні люди, країни, навички, усе те, що зі мною траплялося від дитинства. Мені здалося, що Творець на мить забрав мене з мого місця в оркестрі, поставив за Свій пульт і показав Свої власні ноти. І те, як доладно й красиво ми виглядаємо всі разом. Мені стало легше відпустити свої страхи, нав’язливе бажання контролювати ситуацію, тримати світ у долонях. Диригентська паличка, зрештою, усе одно не в мене. Разом із тим поглибилося розуміння того, що й ті кілька нот, які я видобуваю своїм малим смичком, теж важать багато. Тож буде достатньо, аби я добре зіграла свою партію. Усе решта – в Його інтерпретації.

Я знаю, що цей рік буде дуже насиченим і складним для мого чоловіка – але й принесе йому дуже важливий розвиток. Тож одна з основних моїх цілей на цей рік – підтримати його, бути для нього.

І поки моя маленька донечка не ходить в жодний садочок і найбільше часу проводить зі мною, я хочу якомога більше збагатити найкращими спогадами цей час (тут – більше з приводу). Я вже мрію про майбутні спільні мандри (бо сподіваюся багато подорожувати цьогоріч), про літо в Збаражі й Синяві – з родиною і рідною церквою, велосипедами, лісом, Чарівними Місцинами, друзями, Наталею і Софійкою (ми ж будемо знову видивлятися заходи сонця разом, правда?), походами з Ілонкою і Наталочкою, з полями і свіжим молоком. Ну і з малиною в саду, яку Дануська так сильно любить.

Цього року мені треба так багато навчитися. Я почала опрацьовувати тему інтеграції біженців для магістерської і маю відчуття, що це таке щось дуже моє, те, чим я зможу послужити й допомогти.

Мені треба навчитися плавати – так, я не вмію, і ні, я не збиралася. Але фізкультура тут обов’язкова, а найближчий від нашого дому факультатив – басейн. І навчитися смачно готувати їсти – здається, новорічна резолюція працює і я вже на шляху.

Я кілька років виношувала мрію перекласти всі 9 томів улюбленої американської письменниці Лори Інґаллс Вайлдер (мій безмежно терплячий чоловік навіть притягнув ті дев’ять папіряних томів сюди, в Лодзь, у своїй валізі) для улюбленого ж видавництва. Але інше видавництво встигло вже перекласти й видати один із томів (чомусь одразу третій) – і я дуже рада за них і за українських читачів. За себе ж, принаймні в перші миті, було дуже сумно (благо, вдома саме було морозиво!). Ігор, побачивши моє смутне лице і дізнавшись причину, безтурботно відповів, що я мала б тішитися – адже це вивільнило дуже багато часу й сил на мої власні проекти, над якими уже працюю.

Тож я, справді, тішуся. Моя совість спокійна, бо ж ви можете читати прекрасну Вайлдер і без мене. А я тим часом працюватиму над іншими справами (розкрити таємниці поки не можу – але для тих, хто читає мій фейсбук, натякну: саме їх я називала вершинами, до яких іти ще далеко і трохи страшно, але я знаю, Хто проведе). А ще одну книжкову таємницю можу розповісти просто зараз: наступна мандрівка з Чарівним Атласом уже пишеться.

Цей рік знову видається схожим на клаптикову ковдру, але з досвіду знаю, що всі ці нитки й кольори взаємодіють між собою і творять чудову картину.

Та якщо Маестро раптом захоче перегорнути сторінку й зіграти геть інший твір – я готова. У Нього завжди бездоганний смак.

  • 2015. Підсумки і вдячності
  • 2014. Підсумки
  • 2013-тий у приводах сказати «Дякую»
  • Два роки Теплих історій
  • Уберегти серце

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014