Сьогодні той день, коли можна нікуди не поспішати аж до вечора (приїхала мама, розважає Дануську, поки я готую обід, займаюся хатніми справами, працюю і пакую валізи). Найвища пора, як каже моя свекруха, розказати про понеділкову презентацію «Дороговказів…» у Тернополі. Перед якою я страшенно хвилювалася – позамежна оголеність тексту і мене-у-тексті в рідному місті не могла не лякати. Але було так добре, так пронизливо світло, що вкотре мушу повторити своє дякую-дякую-дякую. Усім, хто прийшов.