Сьогодні я поверталася з пошти під дощем, жонглюючи парасолею, капюшоном, якого безперестанку зривав мені з голови якийсь страшенно невихований вітер, і невеликим пакунком з видавництва. З чим би ви думали – з авторськими примірниками нової книжки – новоспеченими, із запахом свіжої фарби і всім таким. Хотілося танцювати, але на мене в цьому чарівному містечку і так нерідко дивляться трохи скоса, того я просто бігла і видзвонювала найближчим (то нічого, що телефон міг впасти в болото від такого жонглерства, однаково я вже розбила тамтешній екран наніц через свою неуважність).