Надійка Гербіш
серпня 03 (Пн) 2015, 00:05
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Із Римом цього разу нам якось не дуже склалося. Щоби уявити собі масштаб нашого «непорозуміння»: ми приїхали у Рим на католицьку Пасху, але… увечері. До Ватикану того дня ми, очевидно, не потрапили. А катакомби, підземелля собору св. Петра, й Ватиканські музеї були зачинені навіть наступного дня. Узагалі, із того, що ми мріяли побачити в Римі й довкола (основними «пунктиками» були катакомби, Ватиканські музеї, собор св. Петра, п’яцца Навона, Колізей зсередини, вид на місто із пагорба Ґіаніколо вночі та руїни міста Остія Антіка), ми не побачили нічого. Ну, майже. Бо, наприклад, на пагорб Ґіаніколо ми таки видерлися, не знаючи, що то він. Просто Ігор хотів побачити Ватикан із довколишніх садів (зачинено). Вигляд справді приголомшливий, нам навіть пощастило з погодою і ми побачили гори довкруж міста… але то був ясний день, і романтична ілюмінація нічного міста нам не світила – в прямому й переносному сенсі.

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Але почну спочатку. На Пасху опівдні ми покинули нашу прекрасну міланську квартиру (відверто неохоче) й вирушили на залізничний вокзал. До Риму ми їхали потягом, 6 годин. Для тих, хто подорожує з маленькою дитиною: з нашого скромного досвіду горщик, циця, книжки і грайливі батьки можуть зробити мандрівку потягом не те, щоби не складною, а навіть доволі цікавою. Особливо, якщо мама не голодна.

Але я була голодна. Тому, коли ми приїхали на вокзал Терміні вночі, а потім блукали довкола в пошуках квартири (попри зачинений буфет, обклеєний постерами тріпедвайзера, ааа!), а потім прийшли в кімнату чисту, але геть бездушну (я все ще вважала міланську квартиру своїм італійським домом)… Подумки додайте холод, втому, вітер і 10+ рухливих кілограмчиків за плечима… Так, я була не в найкращому гуморі. І безжально попрохала чоловіка йти в ніч і добути мені їжу.

Ігор повернувся з «паніні» - шаурмою по-італійськи, чи то пак арабо-італійськи, двома маленькими коло-фантами і одним апельсином. З дерева. Бо поки в Збаражі падав сніг, у Римі на вулицях повсюдно висіли дозрілі апельсини. Звісно, ніхто того апельсина не їв. Але я оцінила старання свого «добувача».

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Вранці ми блукали якимось циганським табором і халупами, поки добралися до метро. Приїхали до Ватикану, за кілька метрів від його стін з’їли розкішної лазаньї, піци (я вибрала із броколі – просто тому, що того разі в Римі я часто приймала далеко не найкращі рішення) і ще чогось. Богдані засмакувала лазанья, нам засмакувало все (крім піци з броколі), і коштувало то копійки. Навіть за нашим теперішнім курсом євро. Тоді був Ватикан-Ґіаніколо, блукання без мапи прилеглими віллами і парком (то було справді цікаво і весело, попри 10+ рухливих кілограмчиків на спині). Ми просто йшли собі, говорили, сміялися, мріяли, і нам було так добре. Ігор безперестанку запитував, чи мені не важко нести Богдану, але я не мала жодного наміру віддавати йому її, так затишно і радісно було мені йти з нею. Ми йшли повз Тибр і думали всілякі мудрі думки вголос. Нас цікавив Колізей і ми його шукали.

А тоді я зголодніла. Сильно. А їжі поруч не продавали. А голодна жінка – зла жінка. Ще й коли втомлена. Ох. У ті хвилини Рим мені не дуже подобався. Хто ж будує такі гігантські міста? І без кафешок! Ну і що, що ми пішли маршрутом, невідомим туристам? Ну і що? Їжу мають подавати всюди!

Але її не було. Це Рим, крихітко, говорила я собі. Це Рим цього разу. Наступного буде краще. Я мріяла про наступний раз. Адже тепер у нас є однозначний привід повернутися і зробити все значно краще і мудріше.

Аж тут ми побачили Колізей. І за кілька хвилин з’ясували, що то не він. А якісь собі інші руїни. А до Колізею ще треба йти і йти. Я віддала Богдану Ігорю і йшла вся така дуже, дуже незадоволена.


Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Узагалі – це знову нотатка для батьків – подорожуючи з дитиною, не варто проводити весь день за різними активностями. Ми то розуміли у всіх містах, крім Риму. Бо на Рим у нас випав один лиш повноцінний день. (Я вже казала, що логіку всього, що стосувалося нас і Риму в той раз, збагнути неможливо?) Богдана, яка всю двотижневу подорож Італією, всі літаки-автобуси-потяги-електрички-вапоретто-і-що-там-у-нас-іще-було, поводилася ідеально (а, значить, і почувалася відповідно), сміялася, раділа і пхинькала лише зрідка, просячи їсти чи ще чогось просячи, раптом перейняла мій настрій і вихлюпнула все, що я стримувала в собі: розридалася під самим Колізеєм. Гірко-гірко.

Мені довелося знехтувати правилами і перелізти з нею через огорожу, на якій писало, що йти далі не можна, вмоститися між Колізеєм і Тріумфальною аркою, на травичці подалі від усіх інших туристів, і дати дитині нероздільну увагу і цицю (перепрошую усіх, кого бентежить це слово, але сьогодні День грудного вигодовування і це мій привід сказати, що воно рулить). Кілька хвилин на травичці удвох – гармонію і щастя повернено.

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Дивлячись на фото Колізею, не обманюйтесь: я обрізала йому низ, насправді там просто шалені натовпи туристів. Втомлює. Особливо, якщо під рукою немає відра лазаньї.

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки
Рим – нотатки із квітневої сімейної мандрівки

Потім ми поїхали на метро (переповненому) до Іспанських сходів (черговий неправильний вибір). Стільки народу, що ми геть нічого не побачили. Крім коника, який дуже потішив нас із Дануською і якого ми гладили. Але Ігор у своєму джипієсі засік, що неподалік якийсь фонтан. Римський фонтан. Ми подумали, ну ок, це ще одна чи дві зупинки метро, пройдемося пішки (можна, я вже навіть не повторюватимуся про неправильність вибору?) Дорогою забігли в магазинчик до арабів, купили 3 банани (нам сказали заплатити 3 євро з якимись центами, тобто, 90 гривень за 3! банани! і так, я вже казала, що не буду повторюватися), вийшли до фонтану, а він геть звичайний, нічим не кращий за наші тернопільські. Аааа. Рим, нам обов’язково треба повернутися до тебе. Наступного разу все має бути краще, правда?

Потім було метро, розчарування у вічнозакритому тріпедвайзованому буфеті, пошук кафе… і найсмачніша вечеря за багато років. Ми просто сиділи, дико втомлені, але такі спокійні, наминали свіжу випічку з гарячим шоколадом, і ще щось, я вже не пам’ятаю, що саме, і нам було справді добре.

Наступного ранку ми пішли їсти піцу, вибрали на додачу якісь несмачні штуки, які виявилися морськими гадами (вони мені однаково не лізли, але чек показав чималі за них гроші), потім випадково знайшли супермаркет, де діють знижки на все (!), накупили смачної їжі, тоді, знову ж, випадково, зайшли в дитячий магазин і купили просто прекрасну дерев’яну машинку із смішним вусатим дядечком для Дануськи (але я сама нею інколи граюся, така вона кльова) і пішли на вокзал. Попереду були 6 з гаком годин дороги потягом і електричкою, неймовірні краєвиди з вікон, море, Ріміні, Сан-Маріно і Венеція. З якими в нас усе склалося просто казково. Але про це згодом.

Про Рим скажу лише, що він допоміг мені відчути себе супер-жінкою: 10+ кілометрів пішки з 10+ кілограмами за спиною і важкеньким штативом на додачу (яким ми там жодного разу не скористалися). І взагалі. Дасть Бог, повернемося.

  • Мілан
  • Про красивих жінок
  • #travelwithkids
  • Мамський щоденник
  • 27

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014